Герої Ейнштейна були біблійними креаціоністами

Шон Дойль (Shaun Doyle)
Переклад на російську: Олексій Калько (creationist.in.ua)
Переклад на українську: Кужелева К., редактор: Кравець Д. (creacenter.org)
Эта статья доступна также на русском языке
Перекладено з дозволу creation.com

Присоединяйтесь к нам на Facebook!

Нажмите «Нравится», чтобы первыми узнавать о новых статьях

Einstein

Немає сумнівів в тому, що найвідомішим ученим 20-го століття був Альберт Ейнштейн (1879-1955). Сьогодні його ім'я є синонімом слова «геній». Більшость людей знайомі з його відомим рівнянням E = mc2 (хоча не кожен можен дати пояснення). Але навіть у Ейнштейна були свої наукові герої.

Ким же захоплювався великий Ейнштейн? Напевно це були незвичайні вчені, якщо сам Ейнштейн був про них високої думки! І вони дійсно були незвичайними. Ейнштейн тримав портрети своїх трьох героїв науки на своїй робочій стіні.1 Це були Ісаак Ньютон2 (1642-1727), Майкл Фарадей3 (1791-1867) і Джеймс Клерк Максвелл4 (1831-1879).

Всі троє були гідні шанування Ейнштейна. Відкриті Ньютоном закони механіки і закон всесвітнього тяжіння вперше сформували уніфіковані уявлення про рух зірок, планет і Землі. Фарадей загально визнано вважається найбільшим експериментатором всіх часів. Серед безлічі його наукових досягнень - демонстрація того, що магнетизм може виробляти електрику, а також відкриття бензолу. Максвелл відкрив чотири фундаментальних рівняння електромагнетизму і передбачив існування електромагнітних хвиль, що поширюються з конкретною величезною швидкістю - 300 000 км за секунду. Світло рухається саме з такою швидкістю, таким чином було показано, що світло є електромагнітним випромінюванням. Більшістю технологій, якими ми володіємо сьогодні, ми зобов'язані їх відкриттям. Практично всі технології за участю рухомих частин, електрики і магнетизму в тій чи іншій мірі пов'язані з роботою цих вчених.

Але ці троє вчених мали ще дещо спільне - всі вони були довіряючими Біблії креаціоністами. За сьогоднішніми мірками всі троє вважалися б «фундаменталістами». Ньютон написав більше робіт з богослов'я, ніж по науці, і вважав Біблію Словом Божим. Фарадей був членом дуже консервативного відгалуження церкви Шотландії - сандеманців. Сандеманці були відомі своїм прямим тлумаченням Біблії. В одній з нещодавно виданих книг говориться:

«Член благородної християнської церкви сандеманців, Фарадей був глибоко віруючим і розглядав науку - дослідження природи - як продовження своєї щирої віри.

Хоча ми в 21-му столітті дискутуємо про конфлікт науки і релігії, Фарадей не бачив такого поділу. "Книга природи, яку ми намагаємося читати, написана перстом Божим", пише він. Для Фарадея "розплутувати таємниці природи - означало виявляти прояви Бога"».5

Максвелл був ерудований в богословських питаннях. Він спілкувався з багатьма із кращих богословських умів свого часу, завжди в якості твердого євангельського християнина. Насправді він часто дорікав інших віруючих в занадто тісному зв'язуванні релігійної істини з наукою свого часу. Він розумів, що проблема не в незмінному Божому Слові, а в постійно мінливому розумінні людиною того, як влаштований світ.

Віра Максвелла в Біблію навіть шокувала молодого Карла Пірсона6, коли він, поставивши під сумнів Біблійний Потоп, отримав догану від Максвелла за сумнів в Біблії!

«Розмова перейшла до дарвінівської еволюції; я не можу сказати, як це сталося, але я нешанобливо відгукувався про Ноєвий Потоп. Клерк Максвелл миттєво розгнівався, дорікаючи мені в відсутності віри в Біблію! У той час я поняття не мав, що він зберіг сильну віру свого дитинства, і можливо, був твердішим, ніж Гладстон7, переконаний в точності Буття».8

На жаль, Ейнштейн не поділяв духовні переконання своїх героїв. Як і багато в його час (так само, як і зараз), він відчував себе вільним відмовитися від біблійного Бога.9 Він не усвідомлював, що у всій своїй безперечно великій науковій роботі, він спирався на запозичені припущення. Ньютон, Фарадей і Максвелл неспроста були біблійними креаціоністами. Вони розуміли, що єдиним розумним поясненням приголомшливої впорядкованості, яку ми бачимо в навколишньому світі, є послідовний і незмінний Бог Писання. Вони розуміли, що припущення науки,10 які знаходять своє обґрунтування лише в Бозі, не можуть бути відокремлені від історії,11 про яку Він свідчив. І вони розуміли, що Його Слово надійніше, ніж самі підстави Всесвіту, в тому числі закони, які нею керують. Вони прагнули мислити, слідуючи за думкою Бога.

Ми можемо багато чому повчитися у героїв Ейнштейна. Світ впорядкований, тому що Бог упорядковує його. Слово Боже не змінюється і завжди заслуговує на довіру, на відміну від людських наукових теорій. Але хороша наука завжди буде в згоді з Біблією - в кінці кінців, обидві вони виходять від Одного і Того ж Бога. Також вони вчать нас, що біблійне створення зовсім не противник науки, а навпаки, її міцний фундамент.

 

Эта статья доступна также на русском языке


Статті по темі (російською)

Відео по темі (російською)

Посилання та примітки:

  1. Arianrhod, R., Einstein’s Heroes: Imagining the World Through the Language of Mathematics, University of Queensland Press, St Lucia, Qld, стор. 8, 2003 р. Назад до тексту
  2. Lamont, A., Sir Isaac Newton (1642/3–1727): A Scientific Genius, Creation 12(3):48–51, 1990 р.; creation.com/newton. Назад до тексту
  3. Lamont, A., Michael Faraday (1791–1867)—God’s power and electric power, Creation 12(4):22–24, 1990 р.; creation.com/faraday. Назад до тексту
  4. Lamont, A., James Clerk Maxwell (1831–1879), Creation 15(3):45–47, 1993 р.; creation.com/maxwell. Назад до тексту
  5. Schlesinger, H., The Battery: How a Portable Power Sparked a Technological Revolution, Smithsonian, 2010 р. Назад до тексту
  6. Карл Пірсон (Karl Pearson) (1857–1936) був одним з засновників математичної статистики, а також відомий дарвініст и євгеник (протеже засновника євгеники Френсиса Гальтона (Francis Galton)). Навіть в молодості Пірсон не відносився схвально до релігійних поглядів Максвелла, не дивлячись на його повагу до нього як до вченого.Назад до тексту
  7. Уільям Юарт Гладстон (William Ewart Gladstone) (1809–1898), на протязі чотирьох строків займавший посаду прем'єр-міністра Великобританії, був відомий своїм красномовством та консервативними євангельскими поглядами. Назад до тексту
  8. Pearson, K., Old Tripos days at Cambridge, as seen from another viewpoint, The Mathematical Gazette 20:27–36, 1936 г. Пірсон дуже поважав Джорджа Стокса (George Stokes) (1819–1903) як учителя, котрий, як і Максвелл, був віруючим Библії християнином та выдатним вченым в галузі оптики та гідродинаміки. Назад до тексту
  9. Grigg, R., Einstein, the universe, and God, Creation 23(1):50–53, 2000 р.; creation.com/einstein. Назад до тексту
  10. Sarfati, J., Why does science work at all?, Creation 31(3):12–14, 2009 р.; creation.com/whyscience. Назад до тексту
  11. Sarfati, J., Biblical history and the role of science, Creation 33(4):6, 2011 р.; creation.com/biblical-history-science. Назад до тексту
Наверх